Закарпаття

Родинне коло в Закарпатті

       Кожне «Родинне коло» абсолютно унікальне, має неповторну атмосферу, моменти яких просто неможливо передбачити, а також особливий присмак. Зустріч 43 закарпатських сімей в Ужгороді 29-31 травня отримала назву «Всупереч життя триває», що стала не просто назвою, а лейтмотивом, девізом і узагальненням всього того, що відбувалось впродовж цих днів.

Переглянути фотогалерею

       Із неочікуваного – це чудовий концерт організований представниками… Чопської митниці та їх дітьми, його креативність і душевність зігріли всіх присутніх. 

       На цьому сюрпризи не скінчились і ми побачили народження громадської організації з назвою «Життя триває», спрямованої захищати права родин загиблих в АТО. Це приклади виходу «за рамки» звичного життя і традиційної діяльності, прояв нових, навіть для себе якостей – творчих, організаційних, лідерських. Причиною для цих перетворень була любов, небайдужість, повага один до одного. А це є відповіддю на дуже болісні для багатьох сімей питання – «Заради чого?», «Кому все це потрібно?», «Я залишилась одна?» Після таких зустрічей, побачивши скільки людей приймає участь в їх організації, а це і приміщення – затишний «Гостинний двір», і харчування, і подарунки, і майстер-класи, і волонтери; люди не просто розуміють, вони відчувають скільки очей звернено до них. Вже немає безликого байдужого і холодного натовпу – про них пам’ятають. І головне – ця війна реальна для всіх, а не їх власна особиста трагедія.

       На жаль, одним з епізодів обов’язкового сценарію є сумніви щодо поїздки на зустріч. Можна почути: «Я тільки все забула, а знову треба ятрити рани», «не хочу переживати це знову, я вже не згадую». 

       Під тиском горя є одна потреба, одне бажання – забути і не згадувати Все. Не тільки втрату, а і любов, підтримку, особливі моменти, піднесені спогади, такий величезний ресурс на майбутнє.

       Робота в рамках проекту «Родинне коло» і дозволяє не позбуватись минулого, не втрачати жодної миті, а пережити цю кризу. Люди визначають свій стан після втрати як- «без майбутнього», а тепер, коли не дозволяють собі жодних спогадів, і без минулого. Це не «тут і зараз», це – в пустоті.

       Іноді навіть побажання «звернути увагу на себе», «зайнятись власним життям» сприймаються вороже. Жінкам, що так добре розуміють цінність життя своїх чоловіків, синів, не розуміють цінності власного життя. Тому надзвичайно терапевтичною є група, де за кожною людиною стоїть власний досвід подолання болю та відчаю, а ти один з них і теж зможеш пережити втрату, без сумніву, зможеш. 

       Люди свідомо відмовлялись від допомоги або приймали її лише з думкою про дітей, виправдовуючи лише ними своє теперішнє існування. Саме тому так чудово, що все частіше сім’ї не звертаються до традиційних відмовок про далеку дорогу чи маленьких дітей. 

       І цей раз було, як ніколи, багато мам з немовлятами. В такі часи дітей сприймають з особливою радістю, особливим настроєм, як своїх. Це як квіти з-під снігу, і твої, і мої, і наші. Життя триває, а, отже, кожен день – це не один, а безліч шансів і доріг до бажаного, до нових зустрічей.

 

 

Наші друзі і партнери

Ми в соціальних мережах

facebook-c twitter-c Без имени-2 youtube-c