Блог (статті)

О.Іванцова, В.Мирославська "Розлучення: втрата чи придбання"

Розлучення: втрата чи придбання

 

     Що відрізняє розлучення від всіх інших видів розлуки, так це його остаточність, безповоротність, незворотність змін життєвих обставин. І це ріднить його з переживанням смерті одного з батьків. Більш того, психоаналітичними дослідженнями встановлено, що немає жодного критерію, за яким можна було б відрізнити ці два види розлуки. Особливо для дітей 7-8 років, адже в цьому віці вони ще не розуміють, що таке смерть, вона для них означає: «піти назавжди».

     Що відчуває дитина?
     Туга, хворобливі відчуття, лють, вина, страх – типові, нормальні та обов'язкові реакції дитини на розлучення батьків. Дитина повинна реагувати в одній з цих форм, якщо вона в принципі психічно здорова і любить того, хто пішов.
Дитина переживає не просто розлучення батьків, а своє власне розлучення з одним з них. Бо вона вважає, що її відносини з батьками залежать тільки від їх взаємної любові. І тоді у дитини до туги з приводу втрати одного з них примішується біль свідомості, що любов не взаємна.
     Усвідомлення дитиною своєї безпорадності перешкодити розлученню призводить тугу до люті та звинувачень, спрямованих на батьків і на себе. Розлучення стає провалом власних відносин з тим, хто йде. З'являється докір самому собі й відчуття провини та неповноцінності. Розлучення видається їм, як покарання за погану поведінку, недостатні успіхи та заборонені думки.

     Як дитина реагує на розлучення?
Батьки часто вважають, що розлучення для дітей не таке вже й страшне. Незвичайна поведінка дітей не розглядається в цих випадках, як прояв душевних проблем, що виникли з причини розлучення. Погану поведінку дитини сприймають лише як «погану поведінку», «капризи», «дурниці». Погані оцінки, сварки в дитячому садку або в школі теж розглядаються лише як порушення дисципліни та на них реагують покараннями.
     Розуміючи це, надзвичайно важливо в ситуації розлучення дати дитині можливість висловлювати свої афекти, втішати його скорботу, говорити з ним про його страхи та переживання.

     «Батьки теж люди»
З розлученням починається страждання дітей, але з ним зовсім не закінчується криза відносин подружжя. Почуття образи, страху перед майбутнім, гнів і ненависть до колишнього чоловіка, а часто (несвідомо) і щодо дітей можна спостерігати в кожному випадку розлучення. А також скорбота і сум за все ще або колись коханою людиною. До цього приєднуються проблеми соціального та економічного характеру. Батьки також, як і діти повинні мати можливість проявляти тугу (за втраченим шлюбом, ілюзіями) та знайти надію на принципову можливість нового щастя.

     Чи існує «оптимальний вік» дитини для розлучення?
Ні. Що існує, так це більш-менш вдалі умови, які слід було б створити для того, щоб зробити можливим подальший щасливий розвиток дитини. Дітей треба своєчасно інформувати про майбутні події (ні в якому разі не замовчувати) і їм повинно бути дозволено проявляти свої емоції, тому що прояв горя вже у великій мірі полегшує саме горе.
     І в цій ситуації від батьків потрібно щось, що виходить далеко за межі їх душевних можливостей - це взяти на себе відповідальність за завдану дітям біль. Позиція відповідальності за провину, є важливою умовою того, що розлучення в кінцевому підсумку зіграє все ж позитивну роль для дитини.

     Після розлучення...
     Якщо дитина підтримує хороші, тісні відносини з обома батьками, шанси безопасного розвитку її психіки значно зростають. Невротичні симптоми будуть зменшуватись і дитина буде краще адаптуватись до нової життєвої ситуації. І в цьому не останню роль відіграє душевна рівновага самих батьків, їх здатність спілкуватися один з одним і після розлучення і їх здатність визнавати іншого як батька або як мати.
     За матеріалами роботи Гельмута Фігдора «Діти розлучених батьків: між травмою та надією» (нім.Kinder aus geschiedenen Ehen: Zwischen Trauma und Hoffnung)

 

Оксана Іванцова, психолог, груповий аналітик
Валентина Мирославська, психолог, дитячий та
підлітковий психотерапевт, травматерапевт в методі EMDR,
тренер РОДИННОГО КОЛА

 

Будь-яке копіювання матеріалу без дозволу автора у повній та частковій формі заборонено. При копіюванні матеріалу за згодою автора обов'язкове посилання на сторінку статті сайту "Центру по роботі з втратою". Дякуємо за розуміння.

Наші друзі і партнери

Ми в соціальних мережах

facebook-c youtube-c