Блог (статті)

С.Муравська "Шість небезпек під час надання психологічної допомоги особам що переживають втрату"

     Шість небезпек під час надання психологічної допомоги особам що переживають втрату і де брати ресурси консультантам для відновлення.

 

В період надання психологічної підтримки людям, які переживають горе, психологи-консультанти потрапляють до зони ризику. Саме тому, фахівцям необхідні певні знання та навички, бо психологічний супровід клієнта, який втратив близьку людину, має свою специфіку.

     Ми розглянемо шість основних небезпек для консультантів, хоча їх може бути більше.

     Коли сім’я втрачає близьку людину, тоді починається процес горювання. Кожен член такої родини переживає свою особисту втрату. Не має сенсу порівнювати, тому що гострий душевний біль виникає у кожного індивідуально, сила цього болю не прогнозована.

     Консультації стають лише частиною «роботи горя», більшою мірою важливі соціальні контакти. Горювання може тривати від одного до декількох років. Якщо відсутній професійний супровід, тоді зростає небезпека розвитку патологічного процесу. Таке відбувається, коли людина, що сумує «застрягає» на одній певній стадії горювання, не проживає весь процес повністю, тому не може його завершити. При патологічному розвитку, нерідко з’являються соматичні хвороби. 

     Психологічний супровід є необхідним і дуже важливим для осіб у скорботі. Але, не слід забувати про небезпеки, що очікують фахівців, під час консультацій. 

     В момент надання психологічної допомоги особам, які переживають втрату, неодмінно відбувається «емоційне приєднання» психолога до процесу скорботи. Спеціаліст що підтримує не може уникати цього «з'єднання». Щоби допомогти треба щиро співчувати, тобто – «емпатійно приєднатися» до болючих почуттів. Коли таке відбувається з консультантом, лише тоді він здатен розуміти біль клієнта.     

     Приєднання до важких почуттів - перша зона ризику, про яку важливо знати і свідомо керувати процесом зближення. При цьому, одночасно, спостерігати за своїми відчуттями, думками, імпульсами. Допоміжними стають питання до себе: «Що відбувається? Що я роблю зараз? Навіщо?».

     Другий ризик для фахівця виникає, коли він відчуває горе разом з клієнтом. В цей момент у консультанта з’являються такі самі почуття безпорадності, розгубленості, безсилля, розпачу, невпевненості та інші. Тоді, слід пригадати, чи були такі почуття до початку консультації. Якщо, у фахівця перед консультацією була впевненість, а потім, в процесі підтримки змінився настрій, то це -  паралельні процеси, які слід опрацьовувати у супервізії.

     Третя небезпека для спеціаліста – бажання найскоріше покращити стан клієнта. Оскільки горе це не факт втрати, а процес, тому швидке полегшення болю не можливе. Потрібен тривалий період підтримки щоби душевні рани загоїлися. Консультанту потрібно напрацьовувати в собі витримку, терпіння, повагу, здатність «рухатись» за процесом клієнта не підганяючи його.

     Четверта зона ризику для психолога, коли в нього з’являються відчуття провини, некомпетентності, сумніви щодо своєї кваліфікації, іноді, бажання припинити роботу. Оскільки причинами можуть бути не тільки паралельні процеси, а і вторинна травматизація фахівця, найбільш допоміжними стають інтервізії, супервізії, групи  рефлексії.

     П’ята пастка відчувається у зв’язку з тим, що у фахівця виникає велике мозкове напруження. Це пов'язано з виконанням одночасно декількох завдань: приєднатися, відчути горе, співчувати, підтримати,  допомогти полегшити стан клієнта. А, також  помічати свої реакції, аналізувати те, що відбувається під час консультації, рефлексувати. Цей процес дуже виснажує спеціаліста. Можуть з’являтися соматичні прояви перевантаження (шоста небезпека): головний біль, нудота, проблеми із концентрацією уваги, розлади сну, депресивні настрої, відстороненість, втома, тривога, тощо.

     Аби подолати п’яту пастку і оминути шосту небезпеку необхідно мати певні знання про специфіку супроводу людей у скорботі. Важливо знати про наслідки вторинної травматизації. Коли консультант вислуховує розповідь особи, яка переживає втрату, тоді спеціаліст травмується від почутого та переживає тяжкі відчуття. А, також про паралельні процеси, які неодмінно відбуваються в консультуванні. Їх не можна виокремити чи збагнути завчасно, бо паралельні процеси є несвідомими. Про це варто пам’ятати, зважати на свої тілесні і фізіологічні потреби. Необхідно фіксувати свої реакції в тілі, думки та імпульси, які слід аналізувати якомога скоріше, щойно їх помітили. Саме для цього фахівцям необхідно напрацьовувати навички рефлексії. Найсприятливішим простором для набуття такої компетенції – регулярні супервізії.

     Після консультації, бажано поділитися у робочій групі спеціалістів своїми відчуттями, роздумами, планами подальших дій, зробити декілька вправ для відновлення дихання, саморегуляції емоційного стану, або просто відпочити.

     Професіональний підхід кваліфікованого фахівця - особиста відповідальність щодо якості надання психологічної допомоги, а також за своє власне психоемоційне відновлення. 

 

Світлана Муравська, психолог, тренер РОДИННОГО КОЛА

05.03.2019

 

Шість небезпек під час надання психологічної допомоги особам що переживають втрату і де брати ресурси консультантам для відновлення.

В період надання психологічної підтримки людям, які переживають горе, психологи-консультанти потрапляють до зони ризику. Саме тому, фахівцям необхідні певні знання та навички, бо психологічний супровід клієнта, який втратив близьку людину, має свою специфіку.

Ми розглянемо шість основних небезпек для консультантів, хоча їх може бути більше.

 Коли сім’я втрачає близьку людину, тоді починається процес горювання. Кожен член такої родини переживає свою особисту втрату. Не має сенсу порівнювати, тому що гострий душевний біль виникає у кожного індивідуально, сила цього болю не прогнозована.

Консультації стають лише частиною «роботи горя», більшою мірою важливі соціальні контакти. Горювання може тривати від одного до декількох років. Якщо відсутній професійний супровід, тоді зростає небезпека розвитку патологічного процесу. Таке відбувається, коли людина, що сумує «застрягає» на одній певній стадії горювання, не проживає весь процес повністю, тому не може його завершити. При патологічному розвитку, нерідко з’являються соматичні хвороби.

Психологічний супровід є необхідним і дуже важливим для осіб у скорботі. Але, не слід забувати про небезпеки, що очікують фахівців, під час консультацій.

В момент надання психологічної допомоги особам, які переживають втрату, неодмінно відбувається «емоційне приєднання» психолога до процесу скорботи. Спеціаліст що підтримує не може уникати цього «з'єднання». Щоби допомогти треба щиро співчувати, тобто – «емпатійно приєднатися» до болючих почуттів. Коли таке відбувається з консультантом, лише тоді він здатен розуміти біль клієнта. Приєднання до важких почуттів - перша зона ризику, про яку важливо знати і свідомо керувати процесом зближення. При цьому, одночасно, спостерігати за своїми відчуттями, думками, імпульсами. Допоміжними стають питання до себе: «Що відбувається? Що я роблю зараз? Навіщо?».

Другий ризик для фахівця виникає, коли він відчуває горе разом з клієнтом. В цей момент у консультанта з’являються такі самі почуття безпорадності, розгубленості, безсилля, розпачу, невпевненості та інші. Тоді, слід пригадати, чи були такі почуття до початку консультації. Якщо, у фахівця перед консультацією була впевненість, а потім, в процесі підтримки змінився настрій, то це -  паралельні процеси, які слід опрацьовувати у супервізії.

 Третя небезпека для спеціаліста – бажання найскоріше покращити стан клієнта. Оскільки горе це не факт втрати, а процес, тому швидке полегшення болю не можливе. Потрібен тривалий період підтримки щоби душевні рани загоїлися. Консультанту потрібно напрацьовувати в собі витримку, терпіння, повагу, здатність «рухатись» за процесом клієнта не підганяючи його.

Четверта зона ризику для психолога, коли в нього з’являються відчуття провини, некомпетентності, сумніви щодо своєї кваліфікації, іноді, бажання припинити роботу. Оскільки причинами можуть бути не тільки паралельні процеси, а і вторинна травматизація фахівця, найбільш допоміжними стають інтервізії, супервізії, групи  рефлексії.

П’ята пастка відчувається у зв’язку з тим, що у фахівця виникає велике мозкове напруження. Це пов'язано з виконанням одночасно декількох завдань: приєднатися, відчути горе, співчувати, підтримати,  допомогти полегшити стан клієнта. А, також  помічати свої реакції, аналізувати те, що відбувається під час консультації, рефлексувати. Цей процес дуже виснажує спеціаліста. Можуть з’являтися соматичні прояви перевантаження (шоста небезпека): головний біль, нудота, проблеми із концентрацією уваги, розлади сну, депресивні настрої, відстороненість, втома, тривога, тощо.

Аби подолати п’яту пастку і оминути шосту небезпеку необхідно мати певні знання про специфіку супроводу людей у скорботі. Важливо знати про наслідки вторинної травматизації. Коли консультант вислуховує розповідь особи, яка переживає втрату, тоді спеціаліст травмується від почутого та переживає тяжкі відчуття. А, також про паралельні процеси, які неодмінно відбуваються в консультуванні. Їх не можна виокремити чи збагнути завчасно, бо паралельні процеси є несвідомими. Про це варто пам’ятати, зважати на свої тілесні і фізіологічні потреби. Необхідно фіксувати свої реакції в тілі, думки та імпульси, які слід аналізувати якомога скоріше, щойно їх помітили. Саме для цього фахівцям необхідно напрацьовувати навички рефлексії. Найсприятливішим простором для набуття такої компетенції – регулярні супервізії.

Після консультації, бажано поділитися у робочій групі спеціалістів своїми відчуттями, роздумами, планами подальших дій, зробити декілька вправ для відновлення дихання, саморегуляції емоційного стану, або просто відпочити.

Професіональний підхід кваліфікованого фахівця - особиста відповідальність щодо якості надання психологічної допомоги, а також за своє власне психоемоційне відновлення.

 

Наші друзі і партнери

Ми в соціальних мережах

facebook-c youtube-c