Блог (статті)

С. Остапенко. Говоримо з дітьми про смерть.

 

Смерть є невід'ємною частиною людського життя. Тому рано чи пізно діти стикаються зі смертю. Це може бути втрата не близької людини або не людини зовсім, наприклад, побачить збиту машиною собаку або папужка помре.

 

Як сказати дитині про смерть і чи треба говорити всю правду? - це питання мучить майже всіх батьків. Вони з острахом чекають питання від сина чи дочки «А що сталося? Чому бабуся до мене більше не приходить? » І не знають, як правильно відповісти.

 

Питання «Мама, а ти коли-небудь помреш? А я? » Дитина може поставити вже в трирічному віці. І це запитання неодмінно застане нас зненацька. Як говорити про смерть? Що говорити про смерть? 

 

Пропонуємо вашій увазі поради, які допоможуть відреагувати на дитячі питання. При правильному поводженні з вашого боку, у дитини будуть сформовані образи, які допоможуть їй впоратися з горем.

 

 

Перше, і найважливіше правило: коли ви почуєте питання про смерть, то повинні реагувати розсудливо. Пам’ятайте, що дитина зараз дивиться на вас в усі очі. Мама злякалася? Значить, і мені варто боятися! Мама розсердилася? Значить, я вчинив погано і про це говорити не можна. Якщо ваша реакція буде негативною, то дитина може замкнутися в собі, а її питання залишаться без таких потрібних відповідей.

 

Правило друге: розмовляйте з дитиною її мовою, зрозумілими для малюка словами. Не треба надто розлогих міркувань. Краще на кожне питання відповісти 2-3 фразами. Якщо дитина задовольнитися відповідями, значить, їй поки достатньо. Якщо ні, то буде ставити уточнюючі запитання (відразу, або через деякий час), на які також захоче отримати відповіді.

 

Правило третє: чесність. Якщо дитина запитує вас про смерть, значить, вона внутрішньо готова дізнатися про те, що життя кожної людини (і дитяче в тому числі!) може закінчитися у будь який час. Більш того, це знання дитині в даний момент необхідне. І було б великою помилкою запевняти в зворотньому.

 

Дитина обов'язково задасть вам уточнюючі питання: «А ти помреш? А тато? А бабуся? А кіт Васька? А я?". На всі ці питання треба відповідати чесно: «Так, всі ми колись помремо, але я хочу щоб це було нескоро. Я хочу, щоб ми довго-довго були разом. Я мрію, як ти будеш рости, у тебе теж будуть дітки, а я стану бабусею, і буду няньчитися з онуками, і тільки коли стану зовсім старенькою, я помру. А ти будеш далі жити і помреш зовсім стареньким ». Так ви задаєте дитині програму довгого життя. Важливим є те, що ви робите акцент не на факті смерті, а на факті довгого життя. Це приносить дитині полегшення і дозволяє примиритися з необхідністю кінцівки життя!

 

Можливо, дитина задасть вам питання про ритуал похорону. Треба чесно відповісти, що померлого кладуть в труну разом з квітами, родичі останній раз дивляться на нього, плачуть, прощаються. Потім труну закопують в землю, і на цій землі починають рости квіти. Потім люди приходять на цвинтар, доглядають за могилою і згадують померлого.

 

Як ні в якому разі не можна реагувати на питання про смерть:

 

- Ні в якому разі не треба лякатися і починати питати, «а чому ти мене про це питаєш?». Реакція повинна бути спокійна. Запитав - значить, доріс до цього.

 

- Не можна говорити неправду. «Ти не помреш, я не помру, і т.д.», - це брехня. І дитина інтуїтивно, зчитує вашу реакцію. Крім того, якщо ви пообіцяєте йому, що він і його рідні не помруть, а через деякий час відбудеться нещастя, то це буде для дитини ще більшим шоком: горе, збільшене усвідомленням того, що його обдурили.

 

- Не можна обіцяти дитині, що вона «помре, тільки якщо захоче». Також не варто обіцяти, що можна придумати ліки від смерті. Однак якщо дитина сама додумається до цього, не треба переконувати її у протилежному, а варто уточнити, що це будуть ліки не від смерті, а ліки які подовжують життя.

 

- Коли ви говорите про смерть, то не можна користуватися фразами-шаблонами, такими як: «пішов від нас», «заснув вічним сном». У цих випадках у дитини можуть з'явитися страхи розставання з рідними ( «а раптом вони не повернуться?») та засипання, що може серйозно порушити сон. Також при пояснення, що таке смерть, не можна говорити, що це коли людина «йде далеко-далеко». В цьому випадку у дитини не формується поняття того, що існування будь якої живої істоти на Землі кінечне. В такому випадку дитина продовжує чекати померлого родича. Також, у дитини може залишитися образа і злість, що той пішов, не попрощавшись.

 

Важливо знати і розуміти, що дитина живе теперішнім моментом. Тому втрата улюбленої іграшки, дуже потрібної палички, гудзика, для маленької дитини рівносильна втраті близької людини, як би блюзнірськи це не звучало, і маленька людина переживає це як справжню трагедію. Не маючи дорослого досвіду життя, що ситуація може змінитися, дитина переживає горе як безвихідь,  може бути невтішною в цьому переживанні. І може, переживши це горе, абсолютно про нього забути. Це не є свідченням «черствості і нелюдяності», як сказала одна досить молода і психологічно освічена  бабуся про свого онука.

 

Основна роль в допомозі дитині в проживанні горя відводиться близьким дорослим. Якщо поруч з дитиною в момент втрати знаходяться люблячі і мудрі дорослі члени сім'ї, то дитина адекватно проживає горе і продовжує нормально розвиватися.

 

 

Світлана Остапенко

 

 

 

тренер Центру по роботі з втратою РОДИННЕ КОЛО

 

 

 

 

 

 

 

Будь-яке копіювання матеріалу без дозволу автора у повній та частковій формі заборонено. При копіюванні матеріалу за згодою автора обов'язкове посилання на сторінку статті сайту "Центру по роботі з втратою". Дякуємо за розуміння.

Наші друзі і партнери

 

Ми в соціальних мережах

facebook-c youtube-c