Блог (статті)

P. Пекарюк. Як не вигоріти та зберегти себе працюючи з темою смерті?

 

 

Стаття буде корисна тим фахівцям, які вже працюють з горюванням. А також тим, хто ще вагається, чи варто починати працювати з людьми, які пережили смерть рідних та потребують підтримки.

 

 

 

На початку наведу 3 фактори емоційного вигорання:

 

  1. Емоційне та енергетичне виснаження.
  2. Знецінення особистих досягнень. Навіть коли ви чогось досягнули - радості практично не відчуваєте.
  3. Деперсоналізація. В певний момент настає відчуження від самого себе, від людей.
    1. 1.Які у вас переконання про психотерапевтичну роботу з людьми, які проживають втрату?

 

Якщо ви працюєте з темою смерті, то чи знайоме вам щось, з вище перелічених факторів? Чи достатньо піклуєтесь про себе, якщо відчуваєте певне виснаження?

 

Є декілька стадій вигорання в будь-якій професії. При роботі з горюванням, особливо, якщо не опрацьовані свої втрати, усі симптоми можуть відчуватися ще гостріше.

 

Якщо на початковій стадії, коли відчувається певне виснаження, потурбуватись про себе, наприклад, гарно відпочивати на вихідних – то симптоми вигорання зникають (іноді тільки, на деякий час).

 

Якщо не звертати увагу, то симптоми вигорання та емоційного дискомфорту накопичуються. Стан схожий на гойдалку – на одній стороні якої – апатія та депресія, на іншій – злість та агресія. Усе це може супроводжуватись психосоматикою та розладами сну. На цій стадії, турбота про себе, хорошим проведенням часу під час вихідних, вже не допомагає. Тут потрібна повноцінна відпустка.

 

Якщо, і на цій стадії вигорання, не потурбуватись про себе, то навіть найкращий фахівець починає сумніватись в собі та своїх здібностях. Додається усвідомлення своєї неуспішності, знецінення результатів своєї праці та професійних якостей. З’являється відчуття хронічної втоми, напруження, роздратування та дефіцит «поглажувань». Найбільше страждає імунна система, відповідно, організм хворіє. Адже, як відомо, хронічний стрес та депресія, є найпершими ворогами імунної системи. На цій стадії відновлення буде довгим і тривалим. Разом з тим, якщо і тут собі не допомогти, то з'являється велика небезпека того, що може відбутись зрив в багатьох системах (фізичний, психічний, нейроімунний). Для виходу з цієї стадії потрібно багато років, іноді все життя.

 

Пропоную вашій увазі декілька запитань, на які варто дати письмову відповідь, якщо плануєте допомагати в темі горювання:

 

     Чому ви цим займаєтесь, або хочете займатись?

 

     Чому вважаєте, що в горюванні потрібна допомога психолога ?

 

     Яка ваша роль, як психолога, психотерапевта, який допомагає?

 

     Як відноситесь до того, що в житті та психотерапевтичній роботі, є щось, що знаходиться поза межами вашого впливу (контролю)?

 

  1. 2.Що з вами відбувається (які у вас симптоми) коли ви перевтомлюєтесь в своїй роботі?

 

     Як ви про це дізнаєтесь?

 

     Як допомагаєте самі собі?

 

  1. 3.Як ви себе відчуваєте, коли ви «на висоті» і почуваєтесь сповнені сил?
  2. 4.Що призводить вас в стан розслаблення (додає, накопичує енергію) ?
  3. 5.Люди, які вас підтримують, наповнюють?
  4. 6.Що вам дає (дала) ця робота, яку ви робите?
  5. 7.Що (хто) викликає у вас відчуття внутрішньої вдячності ?

 

Про що важливо пам’ятати при роботі з втратою та горюванням.

 

  1. Усвідомлення «шкідливості» психотерапевтичної роботи для психотерапевта. Тема втрати, прожиття скорботи є досить не простою.
  2. Важливо розвивати в собі стратегічне мислення. «Що мене більш за все нищить?».
  3. Сканування при роботі з клієнтом та після завершення робочого дня. «Що відбувається?».
  4. Людський фактор – усім потрібні інші люди. «Чи маю я тих, з ким можу поділитись, порадитись, помовчати?»
  5. Уникати почуття провини, адже вона не допомагає. «В чому я зараз маю себе вибачити?»
  6. Урізноманітнення діяльності. Дуже добре, якщо крім психотерапевтичної практики, у вас є інший вид діяльності. Наприклад, викладацька робота, тренерство. Ще краще, якщо маєте можливість переключитись на іншу діяльність, кардинально протилежну від роботи горя.
  7. Насолода від того, що гармонізує та наповнює. Тут варто пам’ятати про відпочинок, подорожі, хобі, зацікавлення.

 

На завершення пропоную коучінгову систему «4 Р» (розробка школи організаційного коучінгу), яку спробуємо використати для роботи з горюванням та попередження вигорання:

 

1 Р – Рішення - Наприклад, я вирішую працювати з темою смерті.

 

2 Р - Результат - Що буде результатом роботи (для мене, для мого клієнта?)

 

3 Р - Ресурси – Що є, та буде моїм ресурсом? Що допомагатиме?

 

4 Р – Ризик – Проговорити, обдумати можливі ризики, при роботі з темою смерті, та горювання, а також, способи їх вирішення.

 

Якщо стаття відгукнулась Вам – поділіться в коментарях своїми усвідомленнями, або інсайтами. Бажаю на кожному життєвому етапі, знаходити те, що Вас надихає!

 

 

 

Ростислава Пекарюк - кризовий психолог, психотерапевт, арт-терапевт, травмотерапевт, коуч здоров’я, тренер Українського інституту Позитивної психотерапії (УІПП),

консультант в методі бодинаміки, член Української Спілки Психотерапевтів (УСП), член Української Асоціації Фахівців з подолання наслідків Психотравмуючих Подій (Психологічна Кризова Служба),

тренер Центру по роботі з втратою РОДИННЕ КОЛО

 

 

 

Будь-яке копіювання матеріалу без дозволу автора у повній та частковій формі заборонено. При копіюванні матеріалу за згодою автора обов'язкове посилання на сторінку статті сайту "Центру по роботі з втратою". Дякуємо за розуміння.

Наші друзі і партнери

AHUS 300

Університетська клініка Акерсхус

Ми в соціальних мережах

facebook-c youtube-c